У хворих анорексією погано із смаком
Вкуснятина: рецепты, советы, интересное

У хворих анорексією погано із смаком

28.09.07

Поганий апетит

Хворобливе прагнення схуднути позбавляє людину відчуття смаку їжі. Сканування мозку показало, що будь-яка їжа хворим анорексією здається прісною. І смак не відновлюється навіть після лікування від хвороби.

Американські учені знайшли підтвердження тому, що люди, які страждають анорексією, попросту не відчувають смаку їжі. Пацієнтам з вираженим психопатичним синдромом, що характеризується нав'язливим прагненням до зниження ваги, будь-яка страва здається прісною і позбавленою смаку.

Таким чином, жінки, які страждають «модним» розладом харчової поведінки, ніколи не відчувають задоволення від їжі, а значить, можуть легко відмовитися від обіду, навіть будучи фізично голодними: їжа все одно не принесе психологічного задоволення. Причиною такої дивної «нечутливості», як з'ясували учені, стало нетипове функціонування зон мозку, які відповідають за розпізнавання смаку продуктів. При цьому відмінності в роботі мозку настільки серйозні, що можливість насолоджуватися сніданками, обідами і вечерями не відновлюється навіть після повного одужання хворих.

Зараз про анорексію не пише і не говорить тільки ледачий. В ході численних досліджень ученим вдалося довести, що цей розлад є надзвичайно серйозним і навіть смертельно небезпечною хворобою. У постійному прагненні скинути вагу і боротьбі з самою можливістю цю вагу відновити хворі доводять себе до справжнього виснаження (маса тіла може бути на 15% нижче за норму для людини цієї статури і віку), яке для 10% хворих закінчується загибеллю.

Згідно з даними статистики, у жінок захворювання зустрічається в 9 разів частіше, ніж у чоловіків.

Як відзначають деякі дослідники, анорексія найчастіше має психологічну основу. Мода на худих людей давно панує в світі реклами, шоу-бізнесу, і ця ж мода примушує дівчат з самої юності слідувати всім «хворим» стереотипам. Втім, ряд учених стверджували, що психологічні зміни можуть супроводжуватися змінами у функціонуванні зон головного мозку. Американські фахівці вирішили перевірити, чи вірна така гіпотеза.

У ході дослідження Ангела Вагнер з медичного факультету Університету Піттсбурга і Університету Гете у Франкфурті, а також її колеги із США, Німеччини і Австрії обстежували 32 жінок. Половина з них вже вилікувалися від анорексії, тоді як інші не страждали на захворювання зовсім.

В рамках дослідження учені запропонували жінкам спробувати сахарозу (чий смак розглядався як «приємний») і звичайну дистилюючу воду (її смак вважався нейтральним). Після дегустації експерти провели сканування мозку з метою виявлення яких-небудь змін в активності нейронів головного мозку.

В результаті з'ясувалося, що у жінок, що вилікувалися від анорексії, активність інсули (lobus insularis – частина головного мозку, що дотична з ганглієм і знаходиться в глибині бічної борозни мозку), а також пов'язаного з нею острівця Рейля (lobulus opertus – ділянка мозку, що відповідає, зокрема, за розпізнавання смаку продуктів) значно нижча, ніж у піддослідних, які ніколи не страждали цією хворобою. Це спостереження стосується як «приємного», так і «нейтрального» смаку.

Більше того, якщо у контрольної групи активність цих ділянок мозку корелювала із смаком, то у тих, що вилікувалися від анорексії такої залежності не спостерігалося.

Як пояснив LiveScience один з авторів дослідження Вальтер Кайе з Університету Піттсбурга, результати означають, що люди, хворі анорексією, майже не відчувають смак їжі і не можуть відчути насолоди від споживання тих або інших ласощів. У них в організмі не спрацьовує процес психологічної винагороди за з'їдену їжу, саме тому вони і не відчувають потреби в їжі, навіть якщо їх переслідує фізичний голод.

Крім того, відомо, що інсула і острівець Рейля пов'язані з процесом інтерорецепції, тобто вони впливають на сприйняття центральною нервовою системою імпульсів від внутрішніх органів. Можливо, саме тому у пацієнтів з розладами харчової поведінки їжа часто викликає відчуття огиди.

«Ми знаємо, що вказані зони мозку відіграють важливу роль в отриманні інтерорецептивної інформації, яка дає можливість мозку оцінити фізіологічний стан організму в цілому. Сама ж інтерорецепція надзвичайно важлива для самосвідомості, оскільки з її допомогою думки, настрій і самопочуття зв'язуються воєдино», – відзначив Кайе.

Учений, проте, не став робити висновок щодо казуального зв'язку хвороби і змін у функціонуванні мозку. Чи є відсутність смаку наслідском хвороби або, навпаки, розташовує до неї – залишається невиясненим. Можливо, встановити такий зв'язок допомогло б дослідження тих хворих, що ще не вилікувалися, проте учені вирішили виключити їх з свого досвіду, щоб на результатах не позначилося саме протікання хвороби.

За словами учених, їх дослідження може допомогти з'ясувати, як інші симптоми анорексії, такі як спотворене бачення параметрів свого тіла, відсутність апетиту і бажання видужати, співвідносяться з активністю відділів головного мозку. Результати роботи опубліковані в останньому номері Neuropsychopharmacology.